Образ міста в окупації

Abstract

Статтю присвячено сприйняттю образу свого міста населенням тимчасово окупованих територій Півдня України. На прикладі м.Бердянськ автор доводить, що у місцевих жителів формується травматичне розуміння рідного міста як чужого, зрадженого та спорожнілого. Дослідник розглядає образ міста як сукупність індивідуальних оцінок, вражень та переживань, що виникають у формі відчуттів та пам’яті про минулий досвід, тісно пов’язані із просторовою локалізацією, детермінуються соціокультурними та історичними чинниками. У ході неформалізованого аналізу змісту 15 інтернет-джерел, які містять інтерв’ю із вимушеними переселенцями та тими, хто залишається у Бердянську, відзначено, що образ міста виникає у вимірах «минуле-майбутне – поточні соціальні інтеракції» та «візуальний – соціальний простори». Показано, що в окупації міський простір зі сфери громадської активності перетворюється на зону ризику, а звичайні справи набувають непередбачуваних рис. Робиться висновок, що для знищення соціальної суб’єктності міської громади загарбники проводять політику урбіциду, що включає окупацію фізичного простору, порушення приватності, створення штучного карнавального дискурсу міського життя, економічну ізоляцію і візуальну триколоризацію. Констатовано, що за цих умов відбувається повернення до соціальних практик часів комуністичного тоталітарного режиму у політичній та соціально-економічній сферах. Автор доводить, що у такий спосіб російські окупанти намагаються нав’язати своє бачення минулого та майбутнього, надати додаткової легітимності своїй владі на тлі зростання народного спротиву та очікування Української армії.