Публічно-управлінські механізми забезпечення цифрового суверенітету держави в умовах воєнного стану

Abstract

У статті досліджено публічно-управлінські механізми забезпечення цифрового суверенітету держави в умовах воєнного стану на прикладі України. Обґрунтовано авторське визначення цифрового суверенітету як здатності держави через систему публічно-управлінських механізмів забезпечувати контроль над власною цифровою інфраструктурою, інформаційними потоками та технологічним середовищем, зберігаючи інституційну спроможність до самостійних управлінських рішень у цифровій сфері. Виявлено чотири ключові виклики цифровому суверенітету України в умовах воєнного стану: масштабні кібератаки на критичну інфраструктуру, технологічна залежність від іноземних хмарних провайдерів, інституційна невизначеність функцій між Мінцифри, Держспецзв’язку та РНБО, а також недосконалість нормативно-правової бази. Запропоновано авторську комплексну модель публічно-управлінських механізмів, що охоплює чотири взаємопов'язані складові – інституційний, правовий, організаційний та міжнародний механізми – об’єднані стратегічною координацією РНБО. Встановлено, що ефективність кожного механізму визначається узгодженістю з іншими елементами системи. Визначено перспективні напрями вдосконалення публічного управління цифровим суверенітетом, зокрема законодавче закріплення резидентства даних та формування єдиного координаційного органу у цій сфері.