Агро-продовольчий маркетинг як чинник трансформації продовольчої системи: стратегічні імперативи сталості та соціальної відповідальності

Abstract

Метою статті є дослідження ролі агропродовольчого маркетингу як чинника трансформації продовольчої системи в умовах глобальних структурних зрушень, кліматичних викликів і соціальної нерівності. Гіпотеза дослідження полягає у твердженні, що сучасна продовольча система переходить від лінійної моделі масового виробництва до мережевої моделі сталого розвитку, у якій маркетинг виступає ключовим координатором взаємодії між економічною ефективністю, соціальною справедливістю та екологічною стійкістю. У статті узагальнено результати міжнародних досліджень, що дозволило інтегрувати макрорівневий і локальний виміри агро-продовольчого маркетингу. Показано, що короткі ланцюги постачанняє інструментом інституціоналізації довіри, етичного споживання і соціальної згуртованості. Вони формують простір комунікації між виробником і споживачем, у якому відбувається практична реалізація стратегічних імперативів сталого розвитку. Результати дослідження дали змогу довести, що агропродовольчий маркетинг є не лише посередницькою функцією, а системоутворюючим чинником продовольчої політики. Запропонована класифікація типів ринків і трансмісійних каналів маркетингу становить авторський внесок у розвиток концепції стратегічного управління продовольчими системами. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх для формування державних і регіональних стратегій продовольчої безпеки, диверсифікації інвестиційних потоків, розвитку державно-приватного партнерства та посилення соціальної відповідальності бізнесу.