Оргнабір як метод поповнення робочої сили до промислових підприємств Донбасу у повоєнний час

Abstract

У статті розглянуто характер та особливості здійснення організованого набору робочої сили до промислових підприємств Донбасу у післявоєнні роки. Офіційне завершення війни формально поклало край юридично оформленій практиці трудових мобілізацій як методу комплектування робітничих кадрів. Стало підґрунтям для переходу до системи оргнабору через добровільне укладання індивідуальних договорів з підприємствами, відомої ще з довоєнних часів. У 40-ві рр. ХХ ст. оргнабір працював лише на поповнення робочої сили регіону. На початку 50-х рр., в умовах поступового насичення робочими кадрами промислових об’єктів, були створені Сталінська та Ворошиловградська обласні вербувальні контори, які стали виконувати завдання з оргнабору для підприємств Уралу та Далекого Сходу. Певні сподівання у їх реалізації покладались на категорію амністованих. Тоді ж намітився відхід від трудового законодавства воєнного часу.