Концепт психотравми у романі М. Міллер «Цирцея»

Abstract

Роман американської письменниці Медлін Міллер «Цирцея» (2018) органічно продовжує низку відомих англомовних творів перших десятиліть ХХІ ст., що яскраво репрезентують новий сплеск інтересу до перепрочитання давньогрецьких міфів та феміністичний погляд на події античної міфології. Сюжетна лінія міфу про Цирцею, перехрещуючись із численними мотивами інших міфів (про Прометея, Дедала, Мінотавтра, Медею, Одіссея, Пенелопу та Телемаха), оригінально переосмислюється письменницею. Першочергово це стосується зображення духовної генези самої Цирцеї, подолання нею психотравм дитинства та дорослішання (самотності, комплексу меншовартості, упослідженості та відкинутості, комплексу Електри – обожнювання батька і ревнощі до матері, а також – травматичного досвіду зґвалтування та помсти чоловічому світу), змалювання етапів її зростання як жінки та як чарівниці. У романі також своєрідно інтерпретовано образи Одіссея та Пенелопи: Одіссея тут представлено як людину, глибоко травмовану війною, а Пенелопу – як символічного двійника Цирцеї.