Реальність і право: методологічні засновки проблеми

Abstract

Увагу до співвідношення реальності і права, яке є частиною фундаментальної проблеми природи права, викликають заяви політичного керівництва рф про вирішення територіальних питань, виходячи з реальності, що склалася в результаті фактичної окупації рф частини України. Мета статті полягає в пошуку відповіді на два взаємопов’язані питання: чи тільки соціальні факти визначають зміст норм права?; чи заслуговує право тільки на функцію відтворення реальності, що склалась в соціальному житті? Зазначається, що відповідь на них залежить від керівної методології. Методологічним засновком теорій, які абсолютизують значення фактичної соціальної дійсності, є натуралізм, який пропонує ідеал наукової раціональності, що витікає із принципу механічної причинності, і передбачає пізнання та обґрунтування явищ безвідносно до моральних або етичних оцінок. Підсумовує дослідження висновок: обумовленість змісту права не вичерпується фактами соціальної дійсності, а необхідно передбачає ідеальні цінності, які відокремлюють розуміння права як прояву фактичної сили від розуміння в якості морально виправданого регулятора. Тому право по відношенню до соціальних фактів є величиною оціночною. Звідси бачимо, що обмеження функції права лише ратифікацією фактичної реальності, є принизливим, оскільки право є також засобом управління соціальним життям.