Допустимість цифрових доказів у кримінальному провадженні: аналіз судової практики

Abstract

Стаття присвячена аналізу судової практики допустимості цифрових доказів у кримінальному провадженні. Відзначено, що в епоху цифрових технологій цифрові докази перетворилися на корисний інструмент у кримінальному провадженні. Встановлено, що на відміну від Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить згадки щодо електронних доказів, а в кримінальній процесуальній доктрині та практиці електронні докази, в залежності від їх змісту, форми та мети створення у кримінальному провадженні відносять до речових доказів або документів. Зроблено висновок, що неоднозначний підхід суддів щодо допустимості або недопустимості визнання цифрових доказів у кримінальному провадженні вказує на існування прогалин у Кримінальному процесуальному кодексі України. В багатьох випадках наскільки обґрунтованими, надійними, повними, справжніми та достовірними є цифрові докази у конкретній справі залежить їх визнання суддями допустимими. Запропоновано внесення змін і доповнень до Кримінального процесуального кодексу України.