Образ німця в аспекті імагологічного дискурсу в романі М. Стєпнової «Сад»

Abstract

Тема статті водночас пов’язана з двома актуальними для сучасної філології проблемами та розкривається на їхньому перетині: особливості відтворення в художньому тексті так званого образу «чужинця» і дискурсивні механізми, що забезпечують сприйняття цього образу реципієнтом. Новітні тенденції аналізу імагологічних стереотипів у літературних творах переважно акцентують увагу не на відповідності авторських та читацьких поглядів, а на дискурсивному підґрунті, заздалегідь створеному автором та спрямованому на відповідну читацьку рецепцію. Для дослідження було обрано історичний роман Марини Стєпнової «Сад», надрукований у 2020 році. Концентрація уваги навколо героя саме німецького походження, імагологічний образ якого склався декілька століть назад, частково пояснюється тим, що в російській історії німецька нація відігравала досить велику роль під час державотворення. Герой-лікар Мейзєль має безпосереднє відношення до історичних подій 1831 року. Жанр історичного роману в розрізі імагології активізує читацьке сприйняття та надає відповідні консультації, що допомагають зрозуміти характери персонажів. Серед комунікативних стратегій, що використовує М. Стєпнова, необхідно зазначити безліч натуралістичних епізодів, об’єктивний наратив (від третьої особи), ретроспективу, інтертекстуальні посилання, підкреслено емоційне ставлення письменниці до героя та інтерсуб’єктивність сприйняття.Через поліфонічну рецепцію Мейзєля спостерігається руйнування імагологічного стереотипу та переосмислення його поведінки, вчинків, світосприйняття. Німець-чужинець викликає справжні повагу, співчуття та захоплення незважаючи на своє соціальне відсторонення, напади жорстокості, занадто захопливі почуття, злочинне боягузтво. Мейзєль є взірцевим прикладом справжнього лікаря та вправного батька, який заперечує будь-які вади власної вихованки.