Відображення любові до землі як ментальної риси українців у східностеповому говірковому тексті

Abstract

У статті розглянуто особливості мовних ресурсів для вираження любові до землі як ментальної риси українців на матеріалі діалектного монологічного тексту-спогаду, зафіксованого 2012 року в східностеповій говірці села Красноармійське Новоазовського району Донецької області (нині – село Хрещатицьке Новоазовської міської громади Кальміуського району Донецької області (окуповане з 2014 року)) від мешканця (пенсіонера) Гамалія Миколи Андрійовича, 1949 року народження, освіта – 8 класів. Мета розвідки – опис вербальних засобів для вираження любові до землі як риси української ментальності на зазначеному вище матеріалі. Джерелом студії стала віртуальна фонотека мовлення конкретного говірконосія. Любов до землі як один із сегментів українського менталітету в поданому фрагменті східностепового дискурсу відображена як любов до городництва. Вирощування рослинницької сільськогосподарської продукції (овочевих культур) є копіткою справою, яка потребує значних зусиль у певних кліматичних умовах, зокрема в засушливому східностеповому регіоні.