Вірші на клейноди князів Вишневецьких у системі геральдичної поезії українського бароко

Abstract

У статті розглядаються особливості геральдичних віршів, присвячених князям роду Вишневецьких. Увагу приділено особливостям представлених поезій авторства Ждана Білецького, Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Ставровецького, Петра Могили. Аналізуються жанрово-стильова специфіка віршів на клейноди, основні образи, тлумачення авторами геральдичних символів, наявні мотиви, ідейне навантаження творів. Геральдична поезія, маючи яскраво виражений аристократичний дискурс, посутньо сприяла формуванню ідеалу шляхетності. Герб слугував розпізнавальним знаком особи, формою соціального визнання і, відповідно, легалізації шляхетського походження. Геральдична поезія задовольняла своєрідний суспільний запит на національних героїв, це була форма впливу на громадянську свідомість, що потребувала вітчизняного пантеону героїв. Українські панегірики (до яких змістовно належали і геральдичні вірші) своїм завданням мали уславлення вельможних меценатів, завдяки яким отримувала розвиток освіта, засновувалися освітні осередки, центри книгодрукування. Одним з найбільш впливових князівських родів українського походження XVI – XVIII ст., представники якого увійшли в історію як вправні воїни, відомі меценати, державні діячі, що відстоювали інтереси руської шляхти, її права і привілеї, права своїх підданих в тому числі в мовному та релігійному аспектах, є рід князів Вишневецьких.