Гуманістична та естетична концепція Антоніо Банфі

Abstract

В статті розглядається філософська естетика А. Банфі. Аналізуються роботи філософа ("Проблеми філософської естетики", "Мотиви сучасної естетики", "Естетичний досвід і життя мистецтва", "Нотатки з естетики", "Трансцендентальний принцип автономії мистецтва", "Щодо музичної естетики", "Проблеми і фундаментальні принципи філософської естетики"), які мають винятково важливе значення для реконструкції творчої еволюції А. Банфі. Зазначено, що оскільки з усіх форм духовної діяльності людини мистецтво завжди було пов’язане з життям, а естетика була найважливішою формою соціальності, А. Банфі приходить до ідеї про необхідність теоретичної розробки, наукового обґрунтування та побудови філософії мистецтва і філософської естетики. Наголошено, що Банфі виробляє методологію в процесі критичного освоєння багатовікової філософсько-естетичної і художньої традиції. Своє завдання він бачив у тому, щоб виявити у творчості геніальних мислителів і художників зміст епохи, основні лінії духовного, культурного розвитку того або іншого суспільства, а то й людства в цілому.

The article considers the philosophic aesthetics by A. Banfi. The philosopher’s works ("The Problems of philosophic aesthetics", "Motives of the modern aesthetics", "Aesthetic experience and the live of the art", "Notes of the aesthetics", "Transcendental principle of the autonomy of art", "Considering music aesthetics", "Problems and fundamental principles of the philosophic aesthetics" etc.), which have executively important meaning and reconstruction of the creative evolution by A. Banfi are analyzed. It is marked that among all the ways of person’s spiritual activity art was always connected with life, but aesthetics was always the most important way of socialization; A. Banfi comes to the idea of the theoretical development, scientific grounding and constructing the philosophy of art and philosophical aesthetics. The author of the article stresses that A. Banfi worked out his personal methodology in the process of critical mastering centuries-old philosophical, aesthetic and artistic traditions. His personal task Banfi considered in the fact to find out in the works of brilliant thinkers and artists the sense of the epoch, basic ways of spiritual, cultural development of this or that society or even of the whole mankind. For example, disclosing inner contradictoriness of the Kant’s critics of capability of judgment, Banfi retraced its genesis and at the same time established its historic role and sense. Criticizing different trends of modern western aesthetics and art – naturalistic, psychological, feminine etc. – Banfi points out that the essence of art should be found in the depth and fundamentals of the relationship of life. The aesthetic idea allows, as Banfi points, to consider art as various experience, as independent experience that kills person’s world view or personal world. The concreteness of its sense and the range of problems derive their strength from real life and from life of culture. That’s why the sense of real life and culture define the sense and the character of the art. In connection with the fact that modern state of culture is characterized by radical gap, art consequently can’t avoid the same state. Literature and art especially demonstrate their creative strength and greatness when they intrude in all spheres of real life and personal consciousness: they implement in these spheres new experience, new motives, they also implement revaluation of values and at the same time they put new problems before themselves, they comprehend new sense and realize new forms. Aesthetically transformed experience becomes ideal guideline in understanding the world and people: literature and art reveal and aim to understanding of life itself in its concrete historical significance and conditionality.