Національні економічні інтереси як домінанта трансформації змістовного наповнення політики протекціонізму та його еволюційного руху в бік неопротекціонізму

Abstract

У статті розглянуто національні економічні інтереси як домінанту трансформації змістовного наповнення політики протекціонізму та його еволюційного руху в бік неопротекціонізму. Стверджується, що на відміну від "класичного" протекціонізму, спрямованого на захист національних виробників, окремих галузей економіки, залежно від їхньої значущості і політичної сили зацікавлених кіл, неопротекціонізм має в своєму арсеналі інструментарій, що ставить за мету зменшення асиметрій глобального розвитку, не ставлячи під сумнів подальшу глобальну інтеграцію, що базується на принципах лібералізації. В оновленому вигляді, змінюється акцент у самому цілепокладанні: не стільки протистояти встановленій системі взаємодій між суб'єктами МЕВ різного рівня (національними, транснаціональними, глобальними) , скільки використовувати продуковані нею переваги, вмонтовуючи нові інструменти пристосування й експансії в новій моделі світової економіки. Відтак протекціонізм поступово втрачає притаманну йому синонімічність поняттю "захист", натомість стаючи інструментом реалізації економічного прориву, який залежить від історичного контексту та цілого комплексу вихідних умов господарювання.