Гуманістичні ідеї італійської культури кінця XVIII–XIX століть: мистецька практика

Abstract

У статті висвітлено специфіку інтерпретації гуманізму в умовах руку Рисорджименто, коли гуманістичні ідеї виступають як ідеологія національно-визвольного, демократичного руху (1780–1870). Доведено, що гуманістична спрямованість властива теоретичним розвідкам цього періоду в філософії, естетиці та мистецтвознавстві (В. Альфьєрі, Ч. Бальбо, В. Джоберті, Дж. Леопарді, Де Санктіс, У. Фосколо та ін.). Наголошено, що мистецтво має базуватися на національному ґрунті, відповідати запитам усього суспільства, бути доступним усім його прошаркам, бо зрощені мистецтвом народний патріотизм і національна гордість визначають історичну долю нації.

В статье освещена специфика интерпретации гуманизма в условиях движения Рисорджименто, когда гуманистические идеи выступают как идеология национально-освободительного, демократического движения (1780–1870). Доказано, что гуманистическая направленность присуща теоретическим исследованиям этого периода в философии, эстетике, искусствоведении (В. Альфьери, Ч. Бальбо, В. Джоберти, Дж. Леопарди, Де Санктис, У. Фосколо и др.).

The specific character of the humanism interpretation in the conditions of the Risorgimento movement, when humanistic ideas served as the ideology of national liberation, democratic movement (1780–1870), was outlined. It is proved that the humanitarian habit was appropriated to the theoretical exploration of that period philosophy, aesthetics and art criticism (V. Alfieri, C. Balbo, V. Gioberti, G. Leopardi, De Sanctis, U. Foscolo etc.).