Правовий статус українських вимушених мігрантів: особливості міжнародного регулювання

Abstract

Статтю присвячено аналізу особливостей міжнародного регулювання правового статусу українських вимушених мігрантів, як міжнародних, так і внутрішніх. Відзначено, що міжнародні вимушені мігранти за своїм правовим статусом поділяються на три основні категорії: біженці; особи, що шукають притулку; особи зі статусом тимчасового захисту. Розробка правових засад, які б регулювали міжнародну вимушену міграцію, розпочалася в межах діяльності Ліги Націй після Першої світової війни та продовжилася в рамках структур ООН після Другої світової війни. Сьогодні основною агенцією, яка займається питаннями вимушеної міграції, являється Міжнародна організація у справах біженців. Ключовим документом, який регулює статус міжнародних вимушених мігрантів, являється «Конвенція про статус біженців» 1951 року, хоча в останні роки було прийнято значну кількість нормативних актів в цій сфері: «Дублінський регламент», «Нью-йоркська декларація про біженців та мігрантів», «Глобальний договір щодо біженців» тощо. Визначено, що статус внутрішніх вимушених мігрантів (внутрішньо переміщених осіб -ВПО) тривалий час взагалі не було врегульовано на міжнародному рівні. Документ, який мав врегулювати статус ВПО –«Керівні принципи з питань внутрішнього переміщення», був представлений ООН у 1998 році. Для України внутрішня вимушена міграція стала новим соціальним феноменом, до якого вітчизняна нормативно-правова система не була готова. Правова база, яка б регулювала питання, пов’язані з ВПО, почала розроблятися вже в умовах фактичного існування в суспільстві значної кількості громадян даної категорії.