Українська народна пісенність буремних років (пісні полону Другої світової війни)

Abstract

У статті висвітлюється відображення складних процесів народної творчості у часи Другої світової війни, зокрема невольничої поезії. У часи воєнних лихоліть активізується творення народної поезії, що викликане потребою відгукнутися на події, зафіксувати їх, перш за все, в пам’яті. Ці пісенні відгуки на події відбуваються на матеріалі «старих» зразків поезії, які вже знані. А «новотвори» використовуються учасниками подій і насичуються новими реаліями. Такою і є народна пісенність періоду фашистської неволі у період Другої світової війни. На великому фактичному матеріалі простежується ґенеза поезії неволі досліджуваного періоду, доводиться, що генетично невольнича поезія Другої світової війни пов’язана з плачами невольників і сягає своїм корінням у багатостраждальну історію України. Ці мотиви звучать ще в старих козацьких думах, у яких голосіння поступово перетворюється на ліричну пісню. А в роки воєнних лихоліть ХХ століття ці пісні актуалізувалися і зазвучали по сучасному.