Роздуми про гендер і жіночу творчість письменниківсимволістів і філософів срібного століття

Abstract

У статті представлені основні положення гендерного дискурсу Срібного століття, учасниками якого виступили філософи М. Бердяєв, В. Розанов, В. Соловйов та письменники-символісти А. Білий, З. Гіппіус, Вяч. Іванов, Д. Мережковський. В рамках даного дискурсу розглядаються думки про жіночу творчість і сприйняття літературної практики письменниць, близьких до символістського кола. Переважно чоловічий дискурс літератури того часу вимагав від жінки-письменниці певної художньої відповідності. Заперечення естетичної значущості і серйозності жіночої творчості, сприйняття її як наслідувальної та несамостійної, змушували жінку автора пристосовуватися до вимог «чоловічого» літературного канону. Чоловіче домінування і карнавальна стихія культури Срібного століття визначили появу не лише масок, але і літературних містифікацій. В цілому ж, уявлення про гендерні ролі, що визначилися у філософському дискурсі Срібного століття, зробили безпосередній вплив на відношення до жіночої творчості, а також визначили особливість його розвитку в тандемі з чоловіком-наставником поза феміністичним рухом.