Особливості втілення рис національного характеру народу в мові: японський кейс

Abstract

Статтю присвячено аналізу особливостей відображення рис національного характеру народу в його мові на прикладі японського кейсу. Відзначено, що вперше питання взаємозв’язку національного характеру народу та його мови знайшло відображення у творчості В. фон Гумбольта, його напрацювання розвинули французький філософ Е. Ренан та японський дослідник У. Кадзутоші, на новий рівень ця проблема вийшла в умовах лінгвістичного повороту, знайшовши втілення в концепції Ф. де Сосюра, згідно з якою звичаї нації відбиваються у її мові, а сама мова значною мірою формує націю. Вивчено основні підходи до визначення особливостей національного характеру японців, серед яких концепція М. Хіроші (три кола японського его), підхід американської дослідниці Р. Бенет, яка виокремлювала серед японських національних рис відданість ієрархічним відносинам; визнання зобов’язань перед родиною, країною, суспільством, що треба сплатити; щирість; гідність та самоповага; самодисципліна. На основі проведеного дослідження виявлено механізми втілення рис японського національного характеру в мові: традиційність – у відданості складній системі письма, збереженні більшої офіційності китайських елементів в японській мові (у порівнянні з японськими); ієрархічність в суспільстві – в існуванні різних стилів мовлення (з різним рівнем ввічливості), збереженні жіночого та чоловічого варіанту мови, взаємозалежність соціального статусу та мови, що використовується; недовіра та нелюбов до всього іноземного – у наявності спеціальної складової абетки для запису іноземних слів (щоб підкреслити, що вони чужі), спеціальних слів для позначення іноземців, що мають зневажливе значення; спеціальна лексика та форми, що демонструють велику роль в житті таких понять як обов’язок та зобов’язання; образне мислення та культ краси як частина національного характеру, які також знаходять втілення в мові та видах мистецтва, пов’язаних з мовою (каліграфія).