Насильницьке зникнення: чи є потреба в удосконаленні?

Abstract

Стаття присвячена аналізу практики притягнення до кримінальної відповідальності за насильницьке зникнення та розробка шляхів підвищення ефективності боротьби з цим явищем. Відзначено, що насильницьке зникнення є грубим і комплексним порушенням прав людини. Також такі діяння фактично означають позбавлення людини волі з подальшою відмовою визнати факт позбавлення її волі або приховування інформації про подальшу долю цієї особи. На підставі аналізу наукових публікацій з проблем кримінальної відповідальності за насильницьке зникнення та практики застосування ст.ст. 146, 146-1 КК України виділено деякі дискусійні аспекти щодо елементів складу цього кримінального правопорушення, зокрема, об’єкта та суб’єкта. Зроблено висновок про необхідність удосконалення статті 146-1 КК України. Це пов’язано, по-перше, з неправильним визначенням основного безпосереднього об’єкта, яким є безпека людства, а право на свободу – додатковим безпосереднім об’єктом. Також визначення «представника іноземної держави» створює певні складнощі, оскільки такими особами також можуть бути громадяни України, діяння яких можуть кваліфікуватися за ст. 111-1. Колабораційна діяльність або ст. 111-2. Пособництво державі-агресору КК України.