Механізми відтворення цифрової нерівності в умовах глобальних цифрових трансформацій: стратифікаційний і багатовимірний підхід

Abstract

У статті розглянуто механізми відтворення цифрової нерівності в умовах глобальних цифрових трансформацій на основі поєднання аналітичного інструментарію стратифікаційної економіки та багатовимірної рамки аналізу нерівності. Концептуальна новизна статті полягає у формуванні цілісної пояснювальної моделі відтворення цифрової нерівності, що поєднує стратифікаційну економіку та багатовимірну рамку аналізу нерівності і систематизує механізми цифрової стратифікації як взаємопов'язані структурні рівні. Обгрунтовано, що цифрова нерівність не зводиться до окремих цифрових розривів у доступі, навичках чи результатах, а є емпіричним проявом цифрової стратифікації — ієрархічної організації позицій у соціально-економічному просторі цифрових трансформацій, що закріплюється через розподіл контролю над цифровими ресурсами, правилами їх використання та каналами привласнення вигод. У межах стратифікаційного підходу цифрові технології інтерпретуються як елемент інституційної конфігурації, який не лише відображає наявні соціально-економічні ієрархії, а й створює додаткові інструменти їх закріплення через інституційне структурування доступу, позиційне розміщення груп у цифровій економіці, концентрацію цифрових активів і механізми монетизації, алгоритмічне управління працею та асиметричний розподіл вигод і ризиків цифровізації. Зроблено висновок, що ефективні політики подолання цифрової нерівності мають виходити за межі технократичного розширення доступу і бути спрямованими на зміну інституційних умов розподілу контролю, можливостей і вигод у цифрово-опосередкованому соціально-економічному просторі.