Ерозія кліматичного мультилатералізму: від універсального режиму до локалізованої регуляторної логіки

Abstract

Мета дослідження полягає у концептуалізації ерозії універсального кліматичного режиму як процесу структурного заміщення універсальної регуляторної логіки локалізованою і в теоретичному обґрунтуванні таксономічної множинності як структурного явища сучасної кліматичної політики. У статті обґрунтовано, що трансформація глобального кліматичного режиму, яка відбулася протягом десятиліття після ухвалення Паризької угоди, не може бути адекватно пояснена через категорії інституційної слабкості або недостатньої політичної волі. Ця трансформація має системний характер і полягає у структурному заміщенні універсальної регуляторної логіки локалізованою, у межах якої кліматична політика функціонує за раціональністю економічної конкуренції і перерозподілу вигод, а не колективної координації. У результаті дослідження показано, що Паризька угода формально зберігає статус центрального інструменту глобального кліматичного режиму, тоді як практична реалізація кліматичної політики дедалі більше переміщується у простір національних і регіональних політик, включно з Механізмом вуглецевого коригування на кордоні Європейського Союзу, Європейською системою торгівлі квотами на викиди, Законом про зниження інфляції Сполучених Штатів Америки і механізмом подвійного контролю вуглецю Китайської Народної Республіки. Наукова новизна одержаних результатів полягає у формуванні теоретичної рамки, яка інтерпретує множинність таксономій сталої діяльності і навмисну невизначеність ключових термінологічних категорій як структурні характеристики нового регуляторного середовища, а не як технічні проблеми гармонізації. Запропоновано концепт таксономічної множинності як структурного явища сучасної кліматичної політики та сформульовано центральний парадокс сучасного кліматичного регуляторного порядку як стійкий розрив між декларативним рівнем багатосторонніх зобов'язань і операційним рівнем їх реалізації через локалізовані і взаємно несумісні інструменти. Удосконалено підхід до розмежування універсальної і локалізованої регуляторних логік у кліматичній сфері. Дістало подальшого розвитку положення про екстериторіальний характер сучасних кліматичних інструментів як механізм відтворення регуляторної конкуренції.