Культурна ідентичність у просторі вимушеної міграції: досвід українських міст у вигнанні

Abstract

Стаття присвячена дослідженню феномену «ідентичності у вигнанні» серед українських громад, що були змушені покинути свої міста внаслідок окупаціїз 2014 року та особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року. У центрі уваги – трансформація локальної, персональної та національної ідентичності в умовах втрати території, спільноти та культурного середовища. Проаналізовано ключові культурні практики, які підтримують українські переселені громади: меморіальні ініціативи, мистецькі проєкти, створення цифрових архівів та музеїв, освітню й волонтерську діяльність, формування нових символічних просторів пам’яті. Окрема увага приділена досвіду Маріуполя, Мелітополя, Бердянська, Енергодара та Сєвєродонецька як прикладам самоорганізації та збереження міської суб’єктності в екзилі. Показано роль мистецьких практик – зокрема діяльність театру «Conception» та переселеного колективу Маріупольського драматичного театру – як інструментів переосмислення травми та репрезентації досвіду війни.