http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/107 Sat, 12 Sep 2026 16:42:44 GMT 2026-09-12T16:42:44Z http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11033 Название: Концепт психотравми у романі М. Міллер «Цирцея» Авторы: Городнюк, Наталія Андріївна Краткий осмотр (реферат): Роман американської письменниці Медлін Міллер «Цирцея» (2018) органічно продовжує низку відомих англомовних творів перших десятиліть ХХІ ст., що яскраво репрезентують новий сплеск інтересу до перепрочитання давньогрецьких міфів та феміністичний погляд на події античної міфології. Сюжетна лінія міфу про Цирцею, перехрещуючись із численними мотивами інших міфів (про Прометея, Дедала, Мінотавтра, Медею, Одіссея, Пенелопу та Телемаха), оригінально переосмислюється письменницею. Першочергово це стосується зображення духовної генези самої Цирцеї, подолання нею психотравм дитинства та дорослішання (самотності, комплексу меншовартості, упослідженості та відкинутості, комплексу Електри – обожнювання батька і ревнощі до матері, а також – травматичного досвіду зґвалтування та помсти чоловічому світу), змалювання етапів її зростання як жінки та як чарівниці. У романі також своєрідно інтерпретовано образи Одіссея та Пенелопи: Одіссея тут представлено як людину, глибоко травмовану війною, а Пенелопу – як символічного двійника Цирцеї. Описание: Городнюк Н. А. Концепт психотравми у романі М. Міллер «Цирцея» // Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Філологія. 2026. Вип. 34. С. 74–88. DOI 10.34079/2415-3168-2026-19-34-74-88 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11033 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11032 Название: Особливості епідейктичного мовлення політичного діяча (на матеріалі промови Ангели Меркель) Авторы: Пирлік, Наталія Василівна Краткий осмотр (реферат): У статті досліджено особливості епідейктичного мовлення політичного діяча на матеріалі промови федерального канцлера ФРН Ангели Меркель, виголошеної перед випускниками Гарвардського університету (США). Здійснено лексико-семантичний, синтаксичний і дискурсивний аналізитексту, що дозволило виявити специфіку його композиційно-риторичної організації. Встановлено, що промова вибудовується як система послідовно розгорнутих мотиваційних настанов, реалізованих за допомогою відповідних мовних засобів, зокрема експресивного синтаксису. З’ясовано роль особистісного йісторичного досвіду як важливого аргументативного ресурсу. Особливу увагу приділено значенню інтертекстуальних концептів у формуванні смислової цілісності виступу. Доведено, що епідейктичне мовлення в умовах позаполітичної комунікації спрямоване на формування ціннісних орієнтирів аудиторії та характеризується високим риторичним потенціалом. Описание: Пирлік Н. В. Особливості епідейктичного мовлення політичного діяча (на матеріалі промови Ангели Меркель) // Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Філологія. 2026. Вип. 34. С. 13–23. DOI 10.34079/2415-3168-2026-19-34-13-23 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11032 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11031 Название: Щодо антиномічної інтепретації концепту гідності людини Авторы: Черних, Євген Миколайович Краткий осмотр (реферат): В статті розглядається проблематика поняття гідності людини, яке має велике концептуальне тапрактичне значення в сфері права, у зв’язку з дослідженням канадських теоретиків О. Мелкевіка і Б. Мелкевіка «Дві концепції гідності: про занепад свободи волі у праві». Автори наголошують на тому, що серед чотирьох поширених теорій гідності на пріоритетність заслуговує теорія І. Канта – гідності як свободи волі (індивідуальної автономії), оскільки вона найкраще відтворює етичні погляди філософа та органічно вкладається в ідеологію ліберальних суспільств. Проте, на думку авторів, теорія свободи волі тепер нерідко поступається конкуруючої теорії, яка відхиляється від керівних ідей І.Канта та створює ілюзію гідності як добробуту. Це тягне небажані практичні наслідки, оскільки виправдовує позитивні обов’язки держави, які виявляються в правовому регулюванні питань гідності, обмежуючи свободу самовизначення людини та її відповідальність за власне життя. Таким чином, перехід до теорії добробуту зраджує концепцію гідності як свободи волі. Але треба підкреслити, що кантівський принцип свободи волі інтерпретується авторами в світлі специфічної філософії антиноміанізму, яка радикалізує індивідуальну автономію за принципом «не підкорятися нічому, окрім власної совісті». Така антиномічна методологія приводить авторів до сміливих, якщо не сказати провокативних, тез, висновків і пропозицій, які дисонують із широко визнаними положеннями щодо людської гідності. Описание: Черних Є. М. Щодо антиномічної інтепретації концепту гідності людини // Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Право. 2026. Вип. 31. С. 393–401. DOI10.34079/2518-1319 -2026-16-31-397-401 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11031 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11030 Название: Виконавче провадження як стадія судового процесу: теоретико-правовий аналіз Авторы: Негру, В. І.; Камардіна, Юлія Вікторівна Краткий осмотр (реферат): У статті здійснюється комплексний теоретико-правовий аналіз виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу в Україні. Розглянуто еволюцію наукових підходів до визначення правової природи примусового виконання судових рішень у вітчизняній та зарубіжній доктрині. Особливу увагу приділено співвідношенню виконавчого провадження з цивільним, господарським та адміністративним процесами, а також концепції виокремлення виконавчого права як самостійної галузі. Досліджено доктринальні підходи до визначення місця виконавчого провадження у системі права та його взаємозв’язок із принципом верховенства права. Проаналізовано положення Конституції України, процесуальних кодексів та Закону України «Про виконавче провадження» у контексті забезпечення обов’язковості судового рішення. Доведено, що стадія виконання є невід’ємною складовою права на справедливий суд відповідно до практики Європейський суд з прав людини. Зроблено висновок, що виконавче провадження має змішану правову природу та виступає ключовим елементом ефективного правосуддя, а його подальший розвиток має здійснюватися у напрямі посилення судового контролю та цифрової інтеграції. Описание: Негру В. І., Камардіна Ю. В. Виконавче провадження як стадія судового процесу: теоретико-правовий аналіз // Вісник Маріупольського державного університету. Серія : Право. 2026. Вип. 31. С. 266–274. DOI 10.34079/2518-1319 -2026-16-31-266-274 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.mu.edu.ua/jspui/handle/123456789/11030 2026-01-01T00:00:00Z