Співвідношення трудового та цивільно-правового договору: проблеми відмежування

Abstract

У статті проводиться аналіз співвідношення трудового договору та цивільно-правових договорів, пов’язаних з працею. Досліджено загальні риси між трудовим та цивільно-правовими договорами. Автором проаналізовано судову практику щодо застосування трудових та цивільно-правових договорів при реалізації громадянами України права на працю у сучасних умовах. Проаналізовано трудовий договір з нефіксованим робочим часом як особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, а обов’язок працівника виконувати роботу, яка виникає виключно в разі її надання роботодавцем, без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, що передбачені КЗпП. Акцентовано увагу на особливостях трудового договору про дистанційну роботу, який введено у трудове законодавство з початком пандемії, а потім – з воєнним станом. Висвітлено спрощений режим регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва в умовах воєнного стану, який дає можливість сторонам договору враховувати додаткові права та обов’язки, що зближує цей вид договору з цивільно-правовим, але при цьому пільги та гарантії, передбачені трудовим законодавством, за працівником зберігаються. Досліджено особливості праці домашніх працівників, у трудовому договорі яких сторони самостійно домовляються про ведення облікової документації, додаткових підстав звільнення за ініціативою роботодавця, добровільності працівника брати участь у соціальному страхуванні та ін. Автором зроблено висновок про те, що трудовий договір у сучасних умовах зберігає свою соціальну природу і не може бути замінений цивільно-правовими договорами про працю. При цьому використання гнучких форм праці виключає деякі традиційні ознаки трудового договору, зберігаючи при цьому усі соціальні гарантії для працівників.