Щодо антиномічної інтепретації концепту гідності людини

Abstract

В статті розглядається проблематика поняття гідності людини, яке має велике концептуальне тапрактичне значення в сфері права, у зв’язку з дослідженням канадських теоретиків О. Мелкевіка і Б. Мелкевіка «Дві концепції гідності: про занепад свободи волі у праві». Автори наголошують на тому, що серед чотирьох поширених теорій гідності на пріоритетність заслуговує теорія І. Канта – гідності як свободи волі (індивідуальної автономії), оскільки вона найкраще відтворює етичні погляди філософа та органічно вкладається в ідеологію ліберальних суспільств. Проте, на думку авторів, теорія свободи волі тепер нерідко поступається конкуруючої теорії, яка відхиляється від керівних ідей І.Канта та створює ілюзію гідності як добробуту. Це тягне небажані практичні наслідки, оскільки виправдовує позитивні обов’язки держави, які виявляються в правовому регулюванні питань гідності, обмежуючи свободу самовизначення людини та її відповідальність за власне життя. Таким чином, перехід до теорії добробуту зраджує концепцію гідності як свободи волі. Але треба підкреслити, що кантівський принцип свободи волі інтерпретується авторами в світлі специфічної філософії антиноміанізму, яка радикалізує індивідуальну автономію за принципом «не підкорятися нічому, окрім власної совісті». Така антиномічна методологія приводить авторів до сміливих, якщо не сказати провокативних, тез, висновків і пропозицій, які дисонують із широко визнаними положеннями щодо людської гідності.